CREATIVE CAREER PATH
DIRECTOR

Професій багато. Вони звучать знайомо, але не завжди зрозуміло.
Хто такий стратег? Як працює продюсер? За що відповідає режисер — і де проходить межа між ідеєю та її втіленням?

У цій серії інтерв’ю герої креативної індустрії розповідають про свою професію — без теорії, з реального досвіду.

Цього разу наш герой — Гліб Фельдман, режисер, візуальний митець і випускник КАМА.
У його портфоліо — відео для Київстар, Adidas, McDonald’s, Coosh, Nova Post, OLX, Lifecell, Ощадбанку, ДТЕК, Eldorado та багатьох інших брендів.

Ми поговорили з Глібом про те, ким є режисер у комерційній індустрії, як виглядає ця професія зсередини — і що варто знати тим, хто хоче розвиватися в цьому напрямі.

Як ти сам для себе формулюєш, хто такий режисер і в чому суть цієї професії сьогодні?

Це хороше запитання. Я займаюся комерційною режисурою — знімаю рекламу та соціальні проєкти. У цьому форматі режисер — як диригент: той, хто має бачення фінального результату, розуміє, як його досягти, і вміє пояснити це команді. Суть у тому, щоб перетворити думку на слова, слова — на дію, а дію — на мізансцени. У моїй специфіці на режисера лягає відповідальність за цілісність фінального продукту, тобто ти маєш знати й розуміти кожну деталь у кадрі — і чому вона там. Звичайно, є більш авторський підхід, де головне — показати своє бачення всесвіту, але це трішки інша площина.

З чого почався твій шлях у режисурі? Пам’ятаєш момент чи рішення, коли зрозумів — хочу бути режисером?

Я почав знімати короткі відео сам, на звичайний дзеркальний фотоапарат. Пам’ятаю відчуття, коли побачив, як просте зображення викликає справжню емоцію — і в мене, і в глядачів, яким я показував ці відео. Це було як магія. Це відчуття мене зачепило — і досі тримає. 

Де і як ти навчався? Чи стала освіта основою для твого розвитку в професії?

Я навчався в Інституті міжнародних відносин — хороше місце з приємними людьми, які створюють твоє оточення, але точно не для режисури. Потім навчався у КАМА — це був чудовий досвід, як знімальний завдяки домашнім завданням, так і соціальний. Зараз отримую профільну освіту з режисури ігрового кіно — більше для себе, щоб закрити гештальт.

Які знання чи навички виявилися справді необхідними в роботі? А чому довелося вчитися вже у процесі зйомок?

Це прозвучить і просто, і складно одночасно: режисеру потрібно багато знати, мати базову ерудицію і розуміння художньої творчості — щоб уміти обґрунтовувати свої рішення. Усе інше ви здобуваєте з досвідом. Раніше мені здавалося, що існує якийсь універсальний секрет чи набір навичок режисера, але зараз розумію, що це дуже індивідуально. Комусь ближча робота з акторами, комусь — камера та інші технічні деталі. Для мене особисто важлива комунікація, тому що, окрім кінцевого результату, важливий і сам процес. Думаю, тут найкраще — зрозуміти свою «суперсилу» і розвивати її на максимум.

Як загалом виглядає робочий процес? Від моменту появи ідеї — до фінального результату?

Чесно кажучи, в мене процес нічим не відрізняється від інших: ідея → тритмент → розкадрування → підготовка (всі класичні етапи пре-продакшну) → зйомка → пост-продакшн. Ніяких секретних методів. З моїх особливостей — мені потрібен час на роздуми. Дуже не люблю давати відповіді одразу, тому що тоді емоції переважають раціональність.

Що для тебе в цій професії найскладніше?

Не втратити віру у своє бачення. Часто тобі будуть нав’язувати “як краще”. Іноді це допомагає, іноді — змиває фокус і додає непотрібних сумнівів. Треба вчитися фільтрувати і захищати свою думку. Коли у вас з’являється достатня репутація, люди починають вірити у ваші рішення на слово, але для цього потрібні роки. 

А що навпаки — тримає в професії? Що досі мотивує і дає відчуття сенсу в тому, що ти робиш?

Мене тримає дитяче бажання знімати кіно. Це як передавати емоції, які сам колись отримував від фільмів. Транслювати своє розуміння і бачення світу. У кожного воно унікальне. Режисура — це засіб комунікації з людьми кіномовою, і вона, на мою думку, — найдивовижніша мова з існуючих.

Що б ти порадив тим, хто тільки думає про режисуру як про професію? З чого варто почати?

Я б порадив не чекати якогось особливого моменту, щоб почати, і не шукати виправдань. Раджу почати з того, що маєш. Камера в телефоні — теж камера. Зараз достатньо каналів комунікації, щоб вашу творчість побачив світ. Можна знайти тисячу причин, чому не варто починати займатися режисурою, але якщо є хоча б одна причина спробувати — цього достатньо.

Як сьогодні розвиватися режисерам? Що допомагає знаходити проєкти й зростати в професії?

Знімати. Своє, чуже, експериментальне — будь-яке. Показуйте свій стиль, своє бачення. Рано чи пізно воно знайде свою аудиторію. А з нею — і нові проєкти. У продакшн-студіях є такі люди — directors researchers. Вони шукають нові таланти, свіжий підхід. Звичайно, вам уже потрібно мати певний рівень, щоб вони звернули увагу. Але до цього рівня можна дійти й достатньо простими засобами. Це і був мій шлях — знімати, знімати, знімати.